Булінг: що робити, якщо це сталося з тобою

Явище, яке називають цькуванням або ж булінгом (від англійського слова bulling – залякування, цькування), проявляється дуже по-різному. Це можуть бути лише насмішки, для стороннього свідка невинні, але насправді в’їдливі та болючі. А часом  доходить до фізичного насилля. Але суть можна описати коротко і просто: нападати гуртом на одного.

Якщо це сталося з тобою…

Це справді дуже серйозна проблема, нелегке життєве випробування. І, на жаль, ніякого експертного набору чітких рекомендацій, як усе вирішити, нема.

Насамперед ти маєш усвідомити найважливіше: річ не в тобі. Причина не в твоїй поведінці, не в твоїй зовнішності, манері спілкуватися, вчинках чи будь-чому іншому.

Жертва завжди випадкова, привід для цькування завжди надуманий. Причина потрібна лише для хоч якогось виправдання своїх дій перед самим собою. Булінг – проблема, “хвороба” колективу. Коли колектив не має спільної справи та спільних інтересів, то обрати собі “ворога”-жертву і знущатися з неї  – єдиний спосіб відчути єднання. Часто в колективі є закомплексована людина, яка дуже хоче бути лідером, керувати всіма, але не має жодних ідей, чим і як зацікавити. Або таких претендентів на лідерство двоє, і між ними починається битва за владу. Тоді організувати цькування когось – це найпростіший і найпопулярніший спосіб об’єднати навколо себе людей.

На жаль, життя має чорні смуги – з кожним із нас часом стаються прикрі речі. Ми можемо потрапити в аварію, захворіти, нас можуть пограбувати на вулиці… І якщо ми потрапляємо у великий колектив, то можемо зазнати цькування. Від цього не застрахований ніхто.

Проси про допомогу!

Не соромся просити про допомогу. Говорити про все, що відбувається, вголос і називати речі своїми іменами. Зазвичай усе тримається на тому, що той, кого цькують, соромиться цього. Сама по собі роль жертви в будь-якій ситуації дуже неприємна, про таке не хочеться розповідати. Тим більше, коли проти тебе об’єдналися всі. До того ж, дуже часто навмисно придумують такі приводи або способи  цькування, щоб точно було соромно розповісти. Саме тому в підлітків булінг переважно, так чи інакше, зачіпає тему сексу. Річ не так у тому, що “гормони грають”, як часто пояснюють, як у тому, що треба, щоб було соромно скаржитися. Не ловися на таку примітивну маніпуляцію. Тобі якраз соромитися немає чого. Все те, що тобі кажуть чи роблять – це про них, а не про тебе.

Абсолютно не варто намагатися щось довести, показати свою силу чи переконати в несправедливості звинувачень… Їхні мотиви лицемірні, а дії підлі, тому це точно нічого не дасть.

Найкращий вихід – знайти в собі сили розповісти і попросити допомоги. У батьків, родичів, вчителів, друзів… Тому що один проти натовпу –  надто нерівний бій.

Але буває, що розповісти неможливо, або допомоги не буде. На жаль, таке трапляється нерідко… Знайди привід назавжди піти з цього колективу – перейти в інший клас, школу… Розумію, що й це не завжди можливо. Обов’язково шукай спілкування поза цим колективом. Шукай друзів, приятелів, знайомих… Школа переважно забирає майже весь час і створює враження, що твій клас – це і є люди, серед яких ти живеш, цілий світ. Важливо не забувати, що людей на планеті більше семи мільярдів, і твої плюс–мінус тридцять однокласників – мізерна частка відсотка. Тому активно шукай “своїх” людей поза класом.

Намагайся дивитися на ситуацію відсторонено. Веди щоденник подій: записуй усе детально, наче спостерігаєш збоку, з погляду дослідника. Але тільки вдома. Ці записи не мають потрапити кривдникам до рук. Взагалі подбай, щоб у тебе в школі не було з собою нічого важливого для тебе, особистого, що можна використати для цькування: у телефоні нотаток, фото, листування, смс, або серед зошитів записника з особистим.

Це просто доведеться пережити. Це досвід, досвід важкий. Але ті, кому довелося зазнати булінгу, виходять із цієї ситуації сильнішими. Значно більше не пощастило тим, кого вдалося втягнути в таку історію в ролі кривдників.

Авторка: Єлена Івануна, практикуюча дефектологиня (психокорекція), корекційна педагогиня, консультантка, тьюторка
Коментар до книжки “А тепер усе інакше”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *