Рекомендації вчителям по роботі з гіперактивними дітьми


Діти-шибеники, діти, які реагують надто бурхливо на подразники, не є уважними на уроках, постійно крутяться і рухаються, часто стикаються із цькуванням з боку дітей та вчителів як “невиховані”. У таких дітей дуже страждає самооцінка, бо вони завжди для всіх “погані”.
Однак гіперактивність та синдром дефіциту уваги – це не про виховання.
СДУГ (синдром дефіциту уваги та гіперактивність) – це група розладів, що характеризуються раннім початком, поєднанням надзвичайно активної, слабо модульованої поведінки з вираженою неуважністю і відсутністю завзятості при виконанні завдань, а також тим, що ці поведінкові характеристики проявляються в усіх ситуаціях і виявляють постійність в часі (МКБ-10, F90).

Прояви СДУГ не є наслідком неправильного виховання, а є результатом функціональної незрілості або порушень роботи певних ділянок мозку (приміром, брак гормону допаміну у лобних долях тоді, як він потрібен). Це проявляється у тому, що при емоційному подразнику дитина “провалюється” у емоції, і у неї ослаблюються функції стримування, планування, прогнозування, контролю. Це може бути будь-яка ситуація, яка викликає у дитини емоції, наприклад, трактується нею як “несправедлива”, образлива і т.д. Дитина зі СДУГ може не зчитувати соціальний контекст і  реагувати на подразники інтенсивніше, ніж однолітки. Тому такі діти видаються “неадекватними” і “псіхованими”, їх можуть зумисно зачіпати, бо потім уже лавину не спинити, і винуватим виходить саме дитина зі СДУГ, а не той чи та, хто його зачепили, а потім вчасно заспокоїлися. Дитину зі СДУГ буквально “несе”, і вона не розуміє, чи справедливою є її реакція чи ні, чи реакція відповідє силі подразника. Таким чином, під “гарячу руку” можуть потрапити діти або вчителі, що не були подразником.

Суть в тому, що СДУГ – це розлад, який потребує медикаментозного лікування, класичне “виховання” тут не працює, а працює корекція поведінки (дорослих), тобто певні правила, які допомагають такій дитині жити – вони справді помічні.

Отже, наведені нижче правила можуть видатися дуже простими і “банальними”, але їх дотримання дозволяє не допускати зривів дитини.

Рекомендації дій вчителю щодо дитини зі СДУГ

1. Посадіть дитину на першу парту, аби вона була у постійній зоні вашого тактильного контролю.

2. Дозволяйте дитині рухатися, ходити, сидіти хоч на підлозі, хоч під партою. Їм це необхідно. І якщо це не впливає на успіхи з навчання – то чому б ні?

У багатьох виникають застереження, що це призведе до хаотичної поведінки у всіх учнів. Для цього бажано, щоб батьки поговорили індивідуально з кожною дитиною, що деяким дітям потрібно ходити і рухатися, щоб почуватися добре. Так само, як комусь для корекції потрібні окуляри чи слуховий апарат.

3. Не акцентуйте увагу інших дітей на особливостях поведінки дитини зі СДУГ. Бо саме з цього постають “псіхи”, “дибіли” та “ідіоти”. Тому не бажано казати усьому класу, що “у нас є особливий хлопчик”. Кожна дитина є особливою. Але є люди, яким потрібна деяка підтримка, щоб бути активними членами спільноти. І саме про це бажано говорити батькам зі своїми дітьми.

4. Не можна  принижувати дитину словесно, розповідати їй, що вона погана, невихована. Діти зі СДУГ, переважно, мають занижену самооцінку, бо постійно чують, які вона “погані”.

5. В жодному разі не слід стримувати дитину фізично: хапати, скручувати, затримувати. Якщо почалася бійка – дайте можливість дитині самоізолюватися або створіть умови для тимчасової ізоляції. Дуже велика помилка – хапати і затримувати дитину, коли вона біжить, щоб ізолюватися. Саме в цій моменти дитина може зірватися.

6. Дитині потрібні чіткі, короткі, послідовні інструкції. Одна за раз, ну, максимум дві. Наступні даються, лиш після виконання попередніх. Приміром: “Принеси зошит. Відкрий його”.

Команди, які перебивають і заперечують одна одну, або які є нагромадженням інструкцій (більше двох), дитина не здатна утримати у фокусі уваги, особливо в розпалі подій.

7. Візуалізуйте порядок проведення уроку дітям класу. Дотримуйтесь його  без раптових змін діяльності.

Про зміну діяльності бажано казати поетапно: через 7 хв ми закінчуємо контрольну, через 5 хв, через 3 хв… Таким чином дитина встигає налаштуватися на зміну діяльності. Дитину не можна “смикати” різними задачами туди-сюди — їй від того “зносить дах”.

8. Дуже важливо акцентувати увагу на тому, що дитина зробила хорошого. Щиро і неперебільшено. Суть в тому, що діти зі СДУГ або іншими поведінковими розладами, постійно чують тільки зауваження і критику у свій бік, і можуть стати в опозицію і робити на зло. Акцентування на хорошій поведінці чи вчинках стимулюватимуть дитину повторювати гарні зразки поведінки. Дитина починає буквально “вислужуватися”, а позитивні зразки поведінки закріплюються. Дитину із СДУГ треба хвалити за такі прості прояви, які не прийнято відзначати. Приміром, “Молодець, ти був уважний весь урок”. Для інших однолітків вже може бути віковою нормою утримувати увагу достатній час і це не потребує жодного додаткового зусилля з їх боку, а для дитини із СДУГ це буде досягненням, яке потрібно відзначити.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *