Соціальна ізоляція: невидимий булінг

Коли я навчалася в школі, то зі мною стався такий випадок. Вчителька попросила хлопців сісти поруч з дівчатами. Вони розсілися, але декілька лишилися стояти, бо для них буцімто не вистачилося місця. Хоча біля мене було вільно! Вчителька спитала, чому хлопці не сідають біля мене, на що хлопці зі сміхом відповіли: “Вона – не дівчина!”.
Скільки років пройшло, а й досі пам’ятаю.
Тоді я не знала, що зазнавала однієї з форм цькування.

Соціальне виключення чи ізоляція як форма булінгу (а це найсправжнісінький булінг) — дуже небезпечна і потворна, бо дає нам глибинні переконання, які впливають на все подальше життя.

По-перше — цей булінг невидимий. Коли дитину обзивають, штовхають чи б’ють, то це наче зрозуміло, і треба втрутитися. Які-не-які, але заходи вживаються. Ізоляцію ж просто не помічають як вид булінгу. “Явних проявів немає”, як то кажуть. Навіть психологічне насильство не таке невидиме, як ізоляція дитини колективом. Психологічне насильство, принаймні, виражається у словесних знущаннях чи явному приниженні або зневазі. А ізоляція та уникання – це нічого, пустка.

По-друге, цей вид булінгу не дає змоги дитині соціолізуватися повною мірою. Якщо дитину:

– Не беруть до ігор;
– Не сідають поруч з нею добровільно (лише за вказівкою вчителя або і взагалі ніяк);
– Не обирають до команд при командних завданнях;
– Уникають контакту очима, не подають руку;
– Спілкуються, не беручи дитину до гурту.

То це все разом і є ознакою того, що дитину цькують.

По-третє, такий вид булінгу формує глибинну установку: я не важливий/-ва або я не цікавий/-ва. І це впливає на якість всього наступного життя.
Люди з такою глибинною установкою наче зумисне вишукують ситуації, які її підтверджують, що ще більше поглиблює невпевненість у собі.

Варто додати також, що ознаками булінгу є:
– повторюваність;
– злий намір;
– відсутність розкаяння;
– дисбаланс сил.
Якщо одна дитина не спілкується з іншою, бо їй неприємно (наприклад, дитина, яку ігнорують, повела себе недобре), то у цьому нема злого наміру чи дисбалансу сил. Тут ідеться про відстоювання своїх психологічних кордонів.
Якщо є зумисне ігнорування певної дитини булером-зачинщиком, який чи яка підбиває на це весь колектив і робить це тривалий час, то ми бачимо усі 4 ознаки булінгу.

Емоційне відсторонення є болючим, оскільки однією з базових людських потреб є потреба у приналежності і любові. Люди як соціальні істоти потребують бути включеними у групи, тож виключення з груп може доставляти реальних страждань. Крім того, виключення дитини з певної групи дає змогу булерам, наприклад, обговорювати дитину чи поширювати про неї чутки. Тобто вдаватися до інших форм непрямого булінгу.
Новенькі, які потрапляють у колектив, де про когось говорять поза очі, від початку стають негативно заангажовані щодо цієї дитини.

Що робити при таких формах булінгу?
– Дитині важливо не приймати правила гри булера і все одно намагатися включатися у соціальні активності. На жаль, дуже часто спостерігаємо протилежну картину: дитина сама стає відстороненою, уникає гурту, тримається по кутках.
– У будь-якому разі дитині треба вести себе позитивно і бути готовою до спілкування, з радістю відгукуватися на усі звернення до неї.
– Важливо знайти гуртки за інтересами, де дитина зможе відчути приналежність. При занятті спільними справами висока ймовірність здобути досвід оцих самих товариських взаємин.

В контексті антибулінгової роботи в школі, важливо розуміти, що до ігнорування та ізоляції часто вдаються булери, яким заборонили вдаватися до прямої агресії. Тож важливо після того, як попрацювали з прямою агресією, почати працювати із класом для формування дружнього колективу, ретельно слідкуючи, щоб усі діти були широко залучені на спільної діяльності.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *