Хлопчики, дівчата і цькування: у чому різниця

“Стиль” булінґу у хлопчиків та дівчаток відрізняється. Хлопці зазвичай застосовують фізичну агресію. Дівчата – дражнять, ізолюють та ігнорують жертв. Це один із гендерних аспектів булінґу. Але не єдиний. Гендерні стереотипи та упередження відіграють неабияку роль у цькуванні.

Згадаймо визначення гендеру.

Гендер – поняття культурне і соціальне. Воно визначає риси характеру та особливості поведінки, які вважають характерними для чоловіків і жінок у певному суспільстві.

Наприклад, у нашому суспільстві чоловіки не можуть проявляти слабкість, емоційність, вони повинні були лідерами. Жінки мають бути лагідними, акуратними, турботливими, але емоційність – дозволена.

Від народження батьки виховують дитину відповідно до її статі. Щодо цього у різних країнах існує чимало традицій. Наприклад, дівчаткам купують одяг рожевого кольору, а хлопчикам — блакитного; дівчаткам дарують ляльки, а хлопчикам — машинки.

Батьки заохочують поведінку дитини, яка відповідає їхнім уявленням про те, як мають поводитися хлопчики і дівчатка. Формування гендерних ролей відбувається і під впливом вихователів, учителів, церкви, сусідів, телебачення.

Разом з гендерними ролями формуються та закріплюються гендерні стереотипи.

Пам’ятаємо, що стереотип — стале, спрощене уявлення про кого- або що-небудь. Гендерний стереотип – стале, спрощене уявлення про соціальні ролі та риси, притаманні жінкам та чоловікам.

У шкільному середовищі поширені стереотипи, що хлопці краще засвоюють точні науки, а дівчата – гуманітарні. Хлопці більш активні. Тому бігати, стрибати, боротися, битися – цілком прийнятне для хлопців. Але зовсім не вітається, якщо таку поведінку демонструють дівчата. Проте, дівчатам можна плакати та скаржитися на грубу поведінку з боку однолітків. Хлопці ж, якщо плачуть або розповідають про насильство щодо себе отримають “ярлики” – “плакса”, “стукач”.

 

Наприклад: учень після бійки з іншими учнями потрапляє до лікарні. Батьки починають з’ясовувати обставини. Виявляється, що хлопця цькували вже деякий час, з нього щодня фізично знущалися., Деякі прояви насильства навіть помічали вчителі. Але вони не вбачали нічого небезпечного. Адже битися для хлопців – природно, а втручатися у справи дітлахів вони не вважають за необхідне. Деяким учням не подобалась ситуація. Але вони нічого нікому не розповідали, бо боялися, що їх теж почнуть цькувати. Сам хлопець у розмові з довіреною особою сказав, що він не міг пожалітися батькам, бо “він не дівчисько”.

Гендерні стереотипи в цьому прикладі:

  • Хлопці не можуть скаржитися на насильство
  • Хлопці повинні бути сильними
  • Всі хлопці завжди агресивні і б’ються, це нормально для підлітків.

 

Загальні гендерні стереотипи, які школярі привносять у шкільний простір з повсякденного життя, можуть носити сексуалізований характер.

Агресивні прояви міжстатевого спілкування учнів середніх шкіл пов’язані з найбільш розповсюдженою моделлю гендерної соціалізації молодого покоління. Її основною ознакою є глибоко вкорінені у свідомість і діючі гендерні стереотипи.

Ці гендерні стереотипи, які відтворюють маскулінність (тобто відповідну гендерним сценаріям поведінку хлопців) і фемінність (відповідну поведінку дівчат), схожі на  біполярні конструкти. Вони знаходяться у постійному протистоянні і безпосередньо впливають на поведінку молодого покоління. Зокрема учнів молодшої і старшої середньої школи.

Наприклад: Олесь має струнку статуру, високий голос, не бере участь у “чоловічих забавках” – не підіймає спідниці дівчатам та не мацає їх за груди. Тож Олеся інші хлопці кличуть Олесею, і використовують Інтернет для розповсюдження пліток, що Олесь гей. Дівчата неодноразово намагалися розповісти про домагання, але натомість чули “То хлопці до вас залицяються”. Олесь навіть не намагається розповісти батькам чи вчителям про цькування, бо вдома батько постійно кричить на матір. Ніби вона виховала тюхтія і дівчинку, і що його син не може бути таким.

Гендерні стереотипи у цьому прикладі:

  • Дівоче “ні” означає “так”;
  • Для хлопців-підлітків нормально залицятися за допомогою фізичної сили та сексуалізованих дотиків;
  • Хлопець, який не має вираженої маскулінної зовнішності – гей;
  • Хлопцем, який не відповідає уявленням суспільства про хлопців, не може пишатися батько;
  • Якщо дитина має темперамент, який не відповідає уявленню про “правильний” для його гендера – винна, зазвичай, мати.

Гендерний аспект цькування необхідно враховувати дорослим. Звертати увагу на те, що іноді хлопчик не може розповісти про цькування, аби не видатися слабаком. Нетиповий вигляд чи поведінка дітей, які не відповідають уявленням про фемінність і маскулінність теж можуть стати причиною цькування. Також важливо враховувати різний «стиль» цькування хлопчиків і дівчаток.

Авторка: Галина Корнієнко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *