Що таке булінг і який він буває?

Чи знайома вам ситуація, коли до дитини або підлітка у дитячому колективі ставляться “по-іншому”?

Наприклад, дитина опиняється в соціальній ізоляції, її демонстративно ігнорують. Вона намагається відсісти або відокремитись від інших однолітків, виглядає похмурою. Або ж діти занадто агресивно поводяться з якимось підлітком? Можливо, агресія демонструється образливими висловами? Наприклад, “вонючка”, “жирдяй”, “шльондра”. А може це фізичне насильство? Дитину б’ють, штовхають, забирають та псують її особисті речі? Якщо ви жодного разу не зустрічалися з таким явищем у своєму житті, ви – щаслива людина. Якщо ж стикалися – ви вже розумієте, що таке булінг.

 

Поняття “булінг” походить від англійського слова ‘bully’: хуліган, забіяка. Людина, яка використовує свою силу і владу, щоб налякати, або заподіяти шкоду слабшим людям. Англійське слово ‘bullying’ означає агресивну поведінку людини з вищим статусом стосовно людини, яка має нижчий статус. Головна мета – заподіяти моральну або фізичну шкоду іншій людині, принизити її і в такий спосіб утвердити свою владу.

За даними досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і насміхань: 10% – регулярно (раз в тиждень і частіше); 55% – частково піддаються знущанню зі сторони однокласників; 26% – батьків вважають своїх дітей жертвами булінгу.

Психологи, соціологи та інші науковці почали досліджувати булінґ лише у  70 роках минулого століття. Хоча у  творах світової та вітчизняної літератури бачимо, що це явище має давню історію.

Згадаймо твір Л.М. Толстого «Дитинство» та сцени цькування Гриші. На думку хлопців він був «тупоумним». А також знущання над Іленькою Грапом, тому що він був бідно одягненим.

У своєму романі Джоді Піколт уважно досліджує причини, що зумовили 19 хвилин пострілів у школі містечка Стерлінг. До речі, роман так і називається «19 хвилин».

В українській літературі слід згадати Панаса Мирного та його роман «Хіба ревуть воли…».  Його головний герой Чіпка страждає від знущань дорослих та дітей, тому що він – безбатченко. Тому неправильно вважати, що булінг або цькування є продуктом нинішнього часу. Він був завжди, просто про нього значно менше говорили і не називали так, як називають зараз.

Різні джерела по-різному описують поняття булінгу. Більшість дослідників схиляється  до визначення норвезького вченого  Дана Ольвеуса:

 «Булінґ – ситуація, в якій учень неодноразово піддається негативним діям з боку одного чи кількох інших учнів».

Важливим у цьому визначенні – і Дан Ольвеус це підкреслює – є повторюваність негативних дій. Прикладами таких є соціальна ізоляція, вербальні образи, ворожі погляди та зачіпання. Детальніше про них поговоримо нижче.

Таким чином можемо розмежувати поодинокі випадки агресії на підставі конфлікту та повторювані негативні дії, спрямовані на одну особу чи групу осіб. Приклад поодинокого випадку: хлопці побилися, бо один штовхнув іншого на очах  учнів. Після бійки настає примирення і конфлікт вичерпується. Приклад булінґу: одного і того ж хлопця кожного дня штовхають на очах інших учнів, агресор (або агресори) роблять це демонстративно.

Національна Асоціація шкільних працівників США визначає булінґ як: «динамічні і повторювані моделі вербальної або невербальної поведінки, що здійснюється одним учнем або групою учнів по відношенню до іншого учня, спрямовані на навмисне нанесення шкоди, при наявності реальної різниці в силі».

Отже, єдиного визначення булінґу не існує.  Проте усі  дослідники, соціологи та правознавці говорять про свідомі повторювані негативні дії однієї особи стосовно іншої. Головна мета – завдати шкоди або залякати, щоб затвердити свою владу та вищий статус.

Яким буває булінг?

Отже, булінг – це свідомі повторювані негативні дії особи. Їхня мета – завдати шкоди або залякати іншу особу  і в такий спосіб затвердити свою владу та вищий статус.

Тепер поговоримо про види булінгу.

Вперше види булінґу описав норвезький дослідник Дан Ольвеус. Він визначив, що булінґ може бути прямим та непрямим. Прямий булінґ  це фізична агресія: удари, штовхання, щипання, плювання, кусання, залякування, обзивання, жорстокі жарти, утискання через соціальний статус, релігію, расу, доторки сексуального характеру. Непрямий булінг проявляється переважно у емоційній та пасивно агресивній поведінці: ізоляція, виключення з колективу, ранжування на кращих та гірших, ненависний погляд, непристойні жести, написання графіті, поширення пліток.

Найпоширенішими формами булінґу є:

  • Словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
  • Образливі жести або дії, наприклад, плювання;
  • Залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити або не зробити;
  • Ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот;
  • Вимагання грошей, їжі, речей;
  • Навмисне пошкодження особистого майна жертви;
  • Фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук та інші дії, які завдають болю і навіть тілесних ушкоджень).
  • Приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі в чатах і т.д.);
  • розпускання чуток і пліток.

Таким чином ми можемо об’єднати види булінґу в групи за видами знущання:

  • Словесні знущання – усі вербальні прояви, образи, натяки, погрози (у тому числі сексуального характеру)
  • Фізичні знущання – будь які фізичні втручання або дії
  • Соціальні (емоційні) знущання – бойкоти, ігнорування
  • Електронні знущання (кібербулінг).

70% знущань відбувається словесно: обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання тощо. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим та непокараним. Однак образи не минають безслідно для жертви приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу .

Найскладніше помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності жертви шляхом ігнорування, ізоляції, уникання та виключення з колективу.

Наприклад, у класі, де прийнято задирати дівчатам спідниці, хлопець Іван не хоче цього робити. Тому його виключають з кола спілкування, ігнорують, розповсюджують плітки, що він “не чоловік”.

Сьогодні набирає обертів кібербулінґ – приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету. Діти реєструються у соціальних мережах, створюють сайти. Таким чином вони можуть вільно спілкуватися, ображати інших, поширювати плітки, особисті фотографії або фотографії,  зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

Слід зазначити, що види булінґу можуть комбінуватися, щоб завдати жертві якомога більших страждань.

Більшість досліджень свідчить, що хлопці зазвичай застосовують фізичну агресію. Дівчата – дражнять, ізолюють та ігнорують жертв.

Кібербулінг однаково поширений серед хлопців і дівчат. Він дає можливість залучити до цькування більшу аудиторію, а також дозволяє спостерігати за процесом.

Галина Корнієнко.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *