45 «класичних» проявів цькування

В грудні 2018 року було підписано Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)“. Подія для України знакова. Проте текст закону викликав хвилю дискусій щодо невизначеності самої суті булінгу та ряду інших ключових моментів.

Нажаль труднощі з окресленням меж булінгу дуже ускладнюють роботу з його запобігання та подолання. Але чи дійсно ці межі такі невизначені та розмиті?

Відповідь на це запитання дав ще у середині 1980-х років німецько-шведський дослідник Хайнц Лейман, який використав термін мобінг для позначення психологічного та/чи фізичного терору на робочому місці (термін булінг виник пізніше і застосовується переважно в англомовних країнах для позначення того самого явища). В ході досліджень він склав каталог із 45 дій, розподілених на 5 груп, які можуть бути розцінені як цькування.

Важливе зауваження: будь-яка з цих дій або їх сукупність може розцінюватись як мобінг (булінг) лише, якщо особа зазнає щонайменше одну з них принаймні раз на тиждень на протязі декількох місяців!

Хоча в центрі дослідження стояли відносини на роботі, визначений каталог став універсальним і додається до багатьох іноземних посібників з протидії цькуванню.

Наведений далі повний перелік дій за групами, на жаль, не закріплений законодавством України, але покликаний допомогти Вам краще зрозуміти, що саме є ситуацією булінгу.

Група 1. Дії, спрямовані на обмеження висловлювань особи та вербальні образи

  • будь-які заборони чи обмеження висловлення власної думки з боку вчителів чи дорослих (для дітей) або начальства (для співробітників)
  • будь-які обмеження щодо висловлювань з боку однокласників чи колег (знецінювання думок чи позиції)
  • постійні переривання під час комунікації, які не дають довести думку до кінця
  • грубі, образливі слова чи крик
  • постійна та неконструктивна критика
  • постійні зауваження особистого характеру
  • погрози в усній формі
  • погрози в письмовій формі
  • погрози телефоном
  • відверта демонстрація жестами, мімікою чи іншими невербальними засобами  небажання спілкуватися
  • приховане небажання спілкуватися, яке проявляється у натяках

Група 2. Дії, спрямовані на обмеження соціальної активності особи:

  • відмова вступати з нею в розмову
  • ігнорування звертань
  • заборона іншим комунікувати з нею
  • переміщення особи в інше приміщення чи у віддалений його куток
  • непомічання її та повна соціальна ізоляція

Група 3. Дії, спрямовані на приниження гідності особи чи руйнування поваги до неї:

  • постійне обговорення її за спиною
  • розповсюдження пліток
  • виставляння на посміх
  • глузування з особи, імітуючи її голос, жести, ходу чи інше
  • розмови про уявлювані психічні розлади особи
  • натяки чи прямі рекомендаціі звернутися через це до лікарів
  • висміювання фізичних чи психічних особливостей або інвалідності
  • напади на індивідуальні релігійні чи політичні погляди та вподобання
  • глузування з якихось фактів з особистого життя чи вподобань
  • глузування з приводу національної приналежності
  • примушення до дій, які принижують почуття власної гідності
  • знецінювання результатів індивідуальної роботи чи у колективі
  • постійне піддавння сумніву рішень особи
  • супроводження її дій соромітними принизливими коментарями
  • непристойні пропозиції сексуального характеру

Група 4. Дії з четвертої групи спрямовані на знецінення професійних якостей особи:

  • уникання професійних доручень особі, які відповідають її фаховому рівню
  • делегування її обов‘язків іншим без вагомих причин
  • безглузді доручення
  • принизливі доручення
  • доручення значно нижчого професійного рівня
  • доручення, які значно перевищують професійний рівень особи з метою її дискредитації
  • постійна зміна напрямку діяльності

Група 5. Дії, спрямовані проти фізичного та/або психічного здоров‘я особи:

  • примушування до діяльності, яка загрожує її здоров‘ю
  • загроза фізичного насильства
  • легкі форми фізичного насильства (наприклад, штовхання) з метою провчити чи попередити
  • фізичні знущання
  • спричинення додаткових витрат особі
  • пошкодження її речей чи майна
  • сексуальні домагання

Як вже згадувалось, даний каталог є універсальним. Тобто він допомогає розпізнати булінг не лише у школі, але й у професійних відносинах чи приватному житті. З часів дослідження Леймана числені науковці доповнювали цей перелік, проте саме ці дії досі класифікуються як класичний прояв цькування. Звісно, за умови, якщо вони носять регулярний характер.

За матеріалами книги Хайнца Леймана:

Leymann, Heinz Mobbing. Psychoterror am Arbeitsplatz. Rowohlt, Hamburg, 1993

Текст адаптувала Вікторія Орлова.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *