fbpx

ШКОЛА БЕЗ ЦЬКУВАНЬ

“Школа без цькувань” – підхід, який допоможе подолати булінг

“Школа без цькувань” – підхід, який допоможе подолати булінг

Україна вже другий рік поспіль говорить про булінг. Говорить як уміє. І робить, що уміє. Безсистемно, хаотично, невпопад. ЗМІ воліють показувати жертв булінгу замість того, аби говорити про способи превенції. Держава готова карати, але не дає учителям ніяких рецептів.
Натомість в усьому світі робота з булінгом  носить системний характер.
Зазвичай, такі питання вирішуються на національному рівні. Наприклад, розробляється якась програма, перевіряється її ефективність, і якщо ефективність доведена, то така програма стає національною і втілюється по всій країні.
Якщо ж власної програми держава не має, то зазвичай запозичує вже перевірені роками програми інших країн.
Це дуже важливий момент: програми протидії булінгу повинні бути ефективними і доказовими. І вводитися мають на системному рівні.

Доказові антибулінгові програми

Що ж таке “доказовість” програми з протидії булінгу?
Для того, аби вважатися доказовою, програма має відповідати трьом критеріям: піддаватися вимірюванню, бути ефективною та такою, яку можна масштабувати.
Програм протидії булінгу, які б відповідали цим критеріям, у світі вже є певна кількість.
Такою програмою, наприклад, послуговується Норвегія, впроваджуючи OBPP – Програму протидії булінгу Ольвеуса (Olweus Bullying Prevention Program). Дуже цікаву програму має Фінляндія, це програма KiVa, яка впродовж років довела свою надзвичайно високу ефективність.

В України поки немає такої програми. Але що ж робити школам, коли Міністерство вимагає боротися з булінгом, але не каже як?

У цій статті ми запропонуємо вам підхід до протидії булінгу, який можна розвинути у повноцінну програму. Цей підхід було складено на основі аналізу найефективніших світових програм превенції. По суті, ми по нитці зібрали найкраще, звівши воєдино те, що справді працює.
Але мушу попередити: цей підхід, хоч і ефективний, та все ж для його впровадження потрібен час, залученість усіх учасників і системний підхід на рівні школи. Це не чарівний метод, який поміг би змахом чарівної палички вирішити усі шкільні проблеми. Шкода, але реальність така.

Аналізуючи світовий досвід програм з протидії булінгу, було виявлено три спільні риси усіх доказових програм.
Цими спільними рисами є:
– загальношкільний підхід;
– робота на випередження (проактивний підхід)
– не-каральний підхід.

Важливим компонентом перевірки ефективності програм протидії булінгу також є здійснення заходів з моніторингу і оцінки. Дан Ольвеус запровадив гарну практику, увівши обов’язкове щорічне опитування учнів як частину своєї програми. Це допомогло оцінити, діють методи превенції булінгу чи ні.

Підхід до протидії булінгу “Школа без цькувань”

Проаналізувавши ефективні і доказові світові практики, ми вивели три ключових принципи нашого підходу. 

1. Загальношкільний підхід до протидії булінгу; 
2. Превентивний (а не реактивний) підхід до булінгу; 
3. Здійснення моніторинг та оцінки.

Зверніть увагу, що зараз ми говоримо про те, як не допустити булінг, а не що робити, коли він вже стався. Застосування нашого підходу впродовж тривалого часу зведе випадки булінгу до мінімуму. А що робити, якщо все-таки булінг стався – ми поговоримо у іншій статті.
Але річ у тім, що реактивний підхід не дає тієї ефективності, яку дає проактивний підхід. Звісно, реагувати треба. Але краще і надійніше – не допустити.

Поговорімо про кожен принцип підходу “Школа без цькувань” детальніше. Принципи складаються з компонентів, кожен з них важливий для розуміння і втілення.
Перш, ніж ми заглибимося у наш підхід, важливо пам’ятати про таке: було доведено (Prevention of bullying, O. McCarthy, A. Carr), що ефективність загальношкільних програм профілактики булінгу залежить від того, наскільки цілісно реалізовувалася програма. Там, де підхід реалізуються повністю, послідовно та відповідно до програмних інструкцій, результати є високими та значними. Там, де підхід реалізуються непослідовно, а цілісність не підтримується впродовж всього часу, підходи неефективні і навіть можуть призвести до посилення булінгу.

Тож, як бачимо, напівмірами тут не обійтися.

Принцип 1. Застосування загальношкільного підходу 

Компонент 1. Загальне розуміння того, чим є булінг.

Це означає, що вся школа розуміє, що булінг визначається за чотирма ключовими характеристиками: дисбалансом сил, зловмисністю, відсутністю розкаяння, систематичністю. 

У школі весь технічний персонал, педагогічний склад, психологи, соціальні працівники, адміністрація проходять тренінг з того, що таке булінг і чим він відрізняється від з’ясування стосунків або агресією. Немає людей, котрі не обізнані з тим, чим є булінг: від медсестри до охоронця, з дітьми включно.
Поза школою всі батьки всіх дітей школи ознайомлюються з інформаційними матеріалами, у яких роз’яснено основні поняття булінгу, а також способи реагування на нього.

Компонент 2. Залученість кожного/кожної.
Цей компонент передбачає сумісну розробку усіма учасниками освітнього процесу шкільних політик щодо булінгу. За допомогою запрошених зі сторони фасилітаторів, школа проводить загальношкільну стратегічну сесію, де у групах відбуваються напрацювання загальношкільних політик протидії булінгу. Важливо, аби у цій розробці брали участь усі, включно з дітьми. Такий підхід допоможе дітям сприймати розроблені правила і політики як свої, а спільна робота допоможе налагодженню дружніх зв’язків між учнями. 

Результатом діяльності мають стати спільні політики щодо протидії булінгу, загальношкільний документ.
Ці політики мають бути доступні всім, розміщуються на видному місці у школі, регулярно актуалізуються і проговорюються на класних годинах.

Політики протидії булінгу мають включати: 
– Визначення булінгу;
– Загальні положення про неприпустимість булінгу;
– Порядок реагування на випадки булінгу (кожна школа розробляє свій порядок);
– Системи анонімного повідомлення про булінг (доступна всім скринька для повідомлень, мейл, контактна особа), відомі кожній дитині в школі;
– Визначену компетентну контактну особу, з якою можна поговорити про булінг. Ця особа має пройти додаткові тренінги з протидії булінгу;
– Загальну домовленість про неприпустимість мови ворожнечі, дискримінації, про важливість того, як добре, що всі люди різні.

Компонент 2 також передбачає особисту відповідальність кожного/-ої за ситуації булінгу.
1. Система винагород тим, хто не лишається байдужим і втручається, щоб зупинити булінг. 2. Чітке розуміння кожним працівником школи, як діяти у випадку цькування і куди звертатися.

Компонент 3. Співпраця з громадою.
Школа укладає меморандум про співпрацю із поліцією  у межах програми «шкільний офіцер поліції». Шукає зовнішнього незалежного супервізора, який чи яка могли б консультувати школу щодо впровадження підходу. Для цього можна залучити до співпраці експерта чи експертку зі сторони (наприклад, представників громадського сектору, які опікуються питанням).

Принцип 2. Превентивний підхід до булінгу, що включає неприпустимість упереджень та стереотипів.
Цей же принцип включає впровадження недискримінаційного підходу до навчання

Компонент 1. Недискримінаційний підхід у навчанні.
Шкільна політика визначає, що мова ворожнечі неприпустима.
Дорослі і діти слідкують за неприпустимістю використання дискримінуючої мови. Школа практикує позитивні дії щодо меншин: етнічних, релігійних, гендерних тощо. Школа практикує видимість жінок в науці та освіті, не допускає сексизму, ейблізму, ейджизму та інших форм дискримінації. Для усіх учасників освітнього процесу проводять просвіту на тему людей з особливими освітніми потребами, інвалідністю, з різних соціальних прошарків, таких, що приналежать до різних етнічних чи релігійних меншин.

Дуже важливою є готовність педагога говорити на такі теми, адже говорити з жалістю чи осудом — неприпустимо. Оптимальний тон оповіді є таким: буває так, а буває так.

Гарним прикладом “святкування різноманітності” у школі є проведення свят, присвячених представникам різних культур та народностей, релігій, який проводять самі діти, наприклад, готуючи національні страви чи говорячи про певні релігійні свята.

Важливо також проводити уроки сексуальної просвіти, які читає запрошений фахівець, де у нейтральному тоні говориться про різні сексуальні орієнтації (в тому числі про асексуальність).

Компонент 2. Безпечне навчальне середовище.

Створення «простору почутості», у якому керуються такими принципами:
1. Будь-яка дитина має право бути почутою;
2. Будь-яка дитина має право на власні почуття;
3. Будь-яка дитина має право бути собою, якщо її самовираження не порушує кордонів інших людей.
4. Будь-яка дитина знає, куди і як повідомляти про булінг.
5. Будь-яке повідомлення про булінг береться до уваги і сприймається як правдиве за замовчуванням, доки не буде доведено протилежне.

Принцип 3. Здійснення регулярного моніторингу та оцінки ефективності впровадження заходів

Компонент 1. Проведення загальношкільного анонімного опитування 1 раз на рік. Проведення загальношкільного анонімного опитування (наприклад, опитувальника Дана Ольвеуса) серед учнів 3-11 класів для вимірення базової лінії, від якою відштовхуємося у роботі з булінгом. Проведення опитувальника один раз на рік для виміру ефективності дій.

Зрозуміло, що така робота вимагає тривалого і вдумливого впровадження і є не зовсім у традиціях української шкільної системи. Але, наприклад, під час першої хвилі впровадження подібних методів у 1983-1984 роках в Норвегії, показник булінгу в школах знизився на 62%. Сумарні результати за дві хвилі кампанії дали зниження булінгу на 64%.
Непогано, чи не так?  

Авторка: Настя Мельниченко